Методична проблема

   

Розвиток творчих здібностей молодших школярів на уроках шляхом упровадження ігрових технологій навчання

    Дитячі ігри виникли  ще у глибоку давнину як стихійне наслідування дій дорослих. В ігрових вправах і змаганнях молоде покоління готувалося до праці, полювання, війни, виконання певних норм поведінки, тобто гра мала важливі соціальні функції. З розвитком людства гра поступово починає втрачати свою навчальну функцію, починає вважатися «несерйозним» заняттям і обслуговує лише дозвілля. У школі довгий час для гри не було місця. Майбутні педагоги вчилися за схемою: у дитячому садку діти граються, а в школі - вчаться, щоб підготуватися до життя, після школи - працюють.

   «Сучасна психологія, - як зазначає О. Савченко, - визнає, що гра охоплює всі періоди життя людини. Це важлива форма її життєдіяльності, а не вікова ознака» . З грою людина не розлучається все життя, змінюються лише її мотиви, форми проведення, ступінь вияву почуттів та емоцій.

   А. Макаренко вважав ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак підкреслював: тільки та гра є педагогічно доцільною і цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини.

   Метою сучасної початкової школи є забезпечення подальшого становлення особистості дитини, цілеспрямований вияв і розвиток творчих здібностей, формування уміння і бажання вчитися. Виходячи з цієї мети, перед початковою школою стоїть важлива проблема забезпечення максимального розвитку творчих та пізнавальних здібностей кожної дитини.

   Для підтримки пізнавальної активності молодших школярів, що забезпечує досягнення мети навчання, в практичній діяльності шкіл використовуються різноманітні методи і форми організації діяльності школярів, а також різні засоби навчання. Належне місце серед останніх належить іграм.

   Види ігор для дітей дуже різноманітні. Є такі ігри, що призначені спеціально для розвитку розумових здібностей школярів, удосконалення і тренування їх пам’яті і мислення, які допомагають кращому засвоєнню і закріпленню набутих у школі знань, пробудженню в учнів живого інтересу до предметів, що вивчаються. Таким іграм необхідно надавати постійну увагу.

   У своїй сукупності розвивальні, пізнавальні ігри повинні сприяти розвитку у дітей мислення, пам’яті, уваги, творчої уяви, здатності до аналізу і синтезу, сприйняття просторових відносин, розвитку конструктивних умінь і творчості, вихованню в учнів спостережливості, обґрунтованості думок, звички до самоперевірки, вчити дітей підпорядковувати свої дії поставленій меті, доводити почату роботу до кінця.

   Залучення дітей до активної ігрової діяльності, в якій вони були б не споглядачами, а творцями своєї думки, динамічність та емоційність педагогічного процесу дозволяє прилучити їх до нелегкої професії учня. Я вважаю, що дітям потрібна гра! Якщо в навчально-виховному процесі дітям шестирічного віку буде недостатньо представлена гра, то їм буде нецікаво на уроках, незрозуміло. Гра – ефективний засіб, що стимулює дітей стати кращими. Вона формує первинне усвідомлення того, що гарно, а що погано, володіє прекрасною діагностичною функцією – показує дитині, що та вміє, що знає, чого боїться, що їй подобається. Кожна гра виконує різні функції – збагачує пізнавальний досвід дітей, розвиває мислення, мову, уяву, творчість. Але головна мета введення ігор у навчальний процес – викликати інтерес до навчання.

   Саме в силу того, що гра для дитини безпосередньо відповідає її мотиваційним потребам, в ній зароджується інтерес і закріплюються важливі психологічні новоутворення, які потім переносяться за межі гри.

   На мою думку формування учня самостійною, ініціативною, вдумливою особистістю може бути успішним, коли вчитель зуміє зацікавити учнів. Щоб зацікавити вихованців, вчителю потрібно знайти такі форми подачі та засвоєння матеріалу, які б викликали у дітей інтерес до засвоєння знань. Готуючись до уроку, вчитель повинен продумати, яку б проблему, мовленнєву, ігрову ситуацію створити, як мотивувати необхідність опанування цього матеріалу, щоб учні мимоволі спрямовували свою увагу, активізували пам’ять, мислення на засвоєння знань.

   Потрапляючи до школи, гра для дитини залишається важливим засобом творчого пізнання життя. А.С.Макаренко писав “Треба зазначити, що між грою й роботою немає великої різниці. В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки”. О.Я.Савченко зазначає, що “в структурі уроку місце гри визначається її пізнавальною метою й можливостями навчального матеріалу”. К.Д.Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів. Тоді й процес пізнання йтиме продуктивніше, а самі заняття стануть захоплюючими.

   У процесі мого досвіду випливає, що гра корисна тоді, коли органічно переплітається з серйозною наполегливою працею, тобто вона не повинна відволікати уваги від навчання, а спонукати до інтенсивної розумової праці. Така гра робить працю привабливішою й цікавішою. Стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі в засвоєні навчального матеріалу.

   В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. У грі діти займають активну позицію. Ігри на уроках навчання грамоти пов’язуються з розвитком пізнавальних інтересів школярів. Особливої ваги надається ігровим способам постановки цікавих завдань, які своєю суттю є конструктивними, потребують зіставлення різних типів комбінацій.

   Ігрові моменти вкрай необхідні в серйозній праці учнів, адже саме завдяки їм процес пізнання стає продуктивнішим, а заняття стають захоплюючими. “Жодного уроку без елементу гри” – такий девіз повинен бути у кожного вчителя, а особливо в того, хто працює з шестилітками. Дорослішають діти – ускладнюються завдання й прикро помічати, як уже всередині уроку в більшості учнів гаснуть оченята, втрачається інтерес до того, що відбувається на уроці. Нехай тоді на допомогу приходить гра, від якої в оченятах усіх дітей загоряються іскорки захоплення допитливості, й стає легшим те, що давалося важко. Така гра, яка спонукає до пошуку, збуджує бажання перемогти, активізує увагу учня, допомагає перебороти труднощі в засвоєнні навчального матеріалу.

   Велике значення в навчально-виховному процесі молодших школярів має увага. Від того, наскільки педагог зможе втримувати увагу дитячої аудиторії, залежить процес навчання. Мною використовувалися ігри, спрямовані на розвиток різних аспектів уваги.

   Різноманітні ігри, що використовуються на уроках української мови в початковій школі, дозволяють учням опановувати різними способами виконання завдань. Дидактичні ігри, спрямовані на розвиток сприйняття, формують у молодшого школяра вміння аналізувати предмети за ознаками, як колір, форма і розмір. Інша група ігор, спрямованих на розвиток уваги, сприяє формуванню в дитини вміння зосереджуватись на певних сторонах і явищах дійсності.

   Основні властивості уваги, що формуються в дошкільному віці і удосконалюються в молодшому шкільному віці – це його стійкість, зосередження і розподіл. За допомогою різноманітних ігор відбувається вдосконалення властивостей уваги і поступовий перехід від мимовільної уваги до довільної.

   Яке ж місце повинна займати гра на уроці? Звичайно, не може бути одного припису, де, коли і наскільки хвилин включати ігровий елемент в урок. Тут важливо одне: щоб гра допомогла досягнути мети. Кількість ігор на уроці має бути педагогічно виправданою. Доцільно продумати і поетапний їх розподіл: «на початку уроку гра повинна допомогти зацікавити, організувати дитину; на середині уроку гра мусить націлити на засвоєння теми; наприкінці уроку гра може нести пошуковий характер» . Але на будь-якому етапі уроку вона повинна бути цікавою, доступною і включати різноманітні види діяльності школярів.

   Організовуючи гру, варто продумати і те, в якому темпі вона буде проходити. Не можна забувати і про фізкультхвилинки, які мають бути продовженням гри на уроці або навіть її частиною.

   Дослідження дали можливість виділити оптимальні способи використання ігрової діяльності в системі уроків:

• весь урок будується як сюжетно-рольова гра (наприклад, деякі уроки навчання грамоти, що мають на меті ознайомити дітей з новими звуком і літерою; уроки-мандрівки; уроки ознайомлення з навколишнім середовищем, розвитку мовлення тощо);

• під час уроку як його структурний елемент;

• під час уроку кілька разів створюються ігрові ситуації (за допомогою казкового персонажа, іграшки, незвичного способу постановки завдання, елементів змагальності та ін.)

   На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує багато часу на приготування обладнання, запамятовування громіздких правил. Перевагу варто надавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.

   Для формування в учнів організаційних навичок можна використати рольову гру: на одному з уроків до першокласників несподівано завітає Майстер, який розповість їм про те, як було створено парту і покаже, яке навчальне приладдя повинно бути на робочому місці, де розмістити кожен предмет. А щоб закріпити у дітей вміння дотримуватись порядку, запропонує їм виконати деякі завдання. На зразок: діти, вийміть з портфеля підручник, зошит, щоденник, ручку, олівець, лінійку. Покладіть щоденник у правий верхній куточок парти, на нього покладіть підручник. Олівець і ручка повинні лежати в заглибині, а лінійка - у лівому верхньому куточку. Зошит покладіть перед собою трохи навскоси (учні виконують, а Майстер з вчителем перевіряють, кращих школярів відзначають похвалою). «Незважаючи на елементарність, уміння учнів підтримувати порядок на робочому місці, - зазначають автори методичних рекомендацій «Формування організаційних вмінь та навичок молодших школярів», - вимагає до себе постійної уваги, оскільки сформувати його до рівня навички важко. Для цього необхідний постійний контроль у вигляді словесних вказівок та суджень» .

   Не меншої уваги потребує і формування такого вміння, як орієнтація в часі. Це вміння має велике соціально-психологічне значення, оскільки будь-яка економія зводиться в кінцевому результаті до економії часу. На уроках математики діти знайомляться з одиницями часу, їх позначенням, а також годинником, як приладом для вимірювання часу. Для того, аби ознайомити дітей з годинником і вирішити інші завдання, можна використовувати дидактичні ігри (наприклад, гру: «Подорож у країну годинників»).

   Формування уміння організовувати робоче місце можна здійснювати за допомогою тренувальних вправ на розміщення приладдя на парті: ігор «В школі», «Хвилинка», «Що нам потрібно для роботи?» тощо. З метою формування уміння планувати навчальні дії застосувати гру на виконання ролей вчителя і учня.

   З метою мотивації мовленнєвої діяльності учнів варто використати сюжетно-рольові ігри «В школі», «В магазині», «На пошті», «В автобусі» тощо, казкові герої.

   Формуючи загальнопізнавальні уміння та навички, вчитель на уроках математики може використати, зокрема, такі ігри: «Хто швидше?», «Магазин», «Мовчанка», «Колові приклади» тощо. Для того, аби привернути увагу учнів до краси навколишнього середовища, доцільно використовувати сюжетні ігри та ігри-вправи з природничим матеріалом. Їх мета - навчити дітей знаходити потрібний предмет за допомогою органів чуття (дотику, смаку, запаху), оперуючи істотними ознаками; описувати предмети й знаходити їх за описом; знаходити ціле за частиною і частину за цілим та ін.

   Діти дуже добре сприймають ігри на природничу тематику: «Загадай - ми відгадаємо», «Що спочатку, а що потім?», «Магазин», «Овочі та фрукти» тощо.

Для розвитку усного мовлення й логічного мислення (а це загально - мовленнєві уміння) доцільно використовувати такі ігри: «З якого дерева листя?», «Що змінилося?», «Чого тут не вистачає?», «Хто на чому грає?», «Чиї це інструменти?».

   Для формування оцінних умінь можна використати ігри «Журі», «Хто найпильніший», конкурси на кращу роботу, стимулюючі вказівки і заклики у вигляді девізів.

   Значні можливості у початковій школі, особливо в перших-других класах, є для проведення ігор-занять та ігор-вправ. Так, на уроках навчання грамоти, наприклад, за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок» (варіанти «Чарівний глечик». «Чарівна скринька» тощо) можна закріплювати різноманітні вміння та навички. Набір предметів у мішечку, звичайно, різний, залежно від теми і мети навчання. Це можуть бути іграшки, у назвах яких є літери чи склади, що вивчаються; маленькі предмети, які необхідно описати, та ін. які працюють творчо, вміло використовують на уроках елементи змагання: хто більше назве слів, відгадає загадок, найкраще виконає завдання, швидше обчислить тощо.

Ознайомлюючись із навколишнім середовищем, діти охоче грають у сюжетні ігри («Ми прийшли до театру», «Я збираюся в гості» та ін.), які розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже учні діють у ситуаціях, близьких до їх життєвого досвіду.

   «Головні умови ефективності застосування ігор, - як стверджує О. Савченко, - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема, зачинів, римування; обовязковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей)» .

   Таким чином, використання ігор на уроках робить процес навчання не лише цікавим, а й сприяє швидкому формуванню загальнонавчальних навичок та вмінь, розвитку творчих здібностей, сприяє активізації навчально – пізнавальної діяльності молодших школярів. Адже граючись, діти вчаться, а навчаючись - граються.