Сьогодні школа має готувати
не лише носія знань, а й творчу особистість, яка здатна використовувати здобуті
знання для конкурентоспроможної діяльності у будь-якій сфері суспільного життя,
тобто формувати компетентну особистість. Тому сьогодні постає питання
організації навчального процесу з точки зору компетентнісного підходу, а отже,
й проблема компетентнісного підходу до управління процесом навчання є
надзвичайно актуальною.
До ключових компетентностей
належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами,
математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки,
інформаційнокомунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна,
підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних
(галузевих) - комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична,
природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна,
суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.
Кожен вчитель намагається
відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи,
намагається створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації. На
сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій.
Наш час – це час змін, зміни
відбуваються і в навчально-виховному процесі. Інформатизований світ дуже
стрімко змінюється, дедалі важче в ньому орієнтуватися вчителю та звичайному
учню, а ще важче творити і виховувати Людину.
На ефективність уроку мають великий вплив новітні технології навчання.
Уроки мають захоплювати здобувачів освіти, пробуджувати в них навчальні
мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та
свідомість школярів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного
вчителя.
Сучасні уроки– це уроки з
використанням інтерактивних форм та методів навчання.
Інтерактивне навчання – це спеціальна форма
організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету
створити комфортні умови навчання, за яких кожен здобувач освіти відчуває свою
успішність, інтелектуальну спроможність.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний
процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх
учнів.
Інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів
організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від
визначення мети до одержання результатів.
Ігрові технології є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити
процес навчання цікавими і захоплюючими. У проєкті концепції «Нова школа.
Простір освітніх можливостей» читаємо: «…навчання буде організовано через
діяльність, ігровими методами як у класі, так і поза його межами…».
Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський
промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра.
Він ніби закликав: «Навчайте граючись, а граючись
навчайте»
Технологія розвитку критичного мислення – це технологія, яка допомагає готувати
дітей нового покоління ,
які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути та
слухати інших .
Однією з умов формування
критичного мислення є забезпечення відповідного психологічного клімату на
уроці. Під психологічним кліматом розумію відкритість учнів до спілкування та
обговорення різних проблем.
1. «АСОЦІАТИВНИЙ КУЩ»
Алгоритм складання асоціативного куща:
- Записати на дошці в центрі ключове слово чи фразу;
- Записати будь-які слова чи фрази, які спадають на думку;
- Ставити знаки питання біля частин куща, в яких є невпевненість;
- Записувати всі ідеї, які з’являються чи скільки дозволяє час.
2. МЕТОДИКА «СЕНКАН»
(П’ЯТИРЯДДЯ). (ЕТАП РЕФЛЕКСІЇ)
Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, розвивати відчуття та уяву і формувати думки декількома словами є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей.
Сенкан – це білий вірш, в якому синтезована інформація в стислому вислові з 5 рядків.
Алгоритм складання сенкану:
1) Тема (іменник)
2) Опис (прикметник)
3) Дія (дієслово)
4) Ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного.
5) Перефразування сутності (синонім, узагальнення, підсумок).
Приклад сенкану:
1) Читання.
2) Мінливе, активне.
3) Залучає, спілкується, навчає.
4) Промінь світла в темряві.
5) Просвіта
3. МЕТОДИКА «КУБУВАННЯ»
Кубування — метод навчання, який полегшує розгляд різних аспектів теми. Застосовується на етапах актуалізації чи усвідомлення змісту. Цей підхід передбачає використання кубика (його можна виготовити самостійно із цупкого картону або обклеїти папером готову коробку), на гранях якого написано вказівки:
• «Опишіть»;
• «Порівняйте»;
• «Назвіть асоціації»;
• «Проаналізуйте»;
• «Знайдіть застосування»;
• «Запропонуйте аргументи «за» або «проти».
• Застосовуючи цю стратегію, слід пам'ятати, що черговість граней передбачає перехід від менш складних завдань (з точки зору розумової діяльності) до більш складних. Використовуючи цю стратегію у початкових класах, бажано пояснювати учням, що від них вимагається, у доступних для них формулюваннях.
•
1. «Опишіть».
Учні описують зовнішній вигляд об'єкта загалом.
— Як це виглядає? Опиши колір, розмір, форму тощо.
2. «Порівняйте».
Учні додають нові характеристики об'єкта, про які згадали у процесі порівняння його з іншими об'єктами.
— На що це схоже? Від чого це відрізняється?
3. «Назвіть асоціації».
Діти дописують нові ознаки, які «висвітилися» у процесі нелінійного асоціативного мислення.
— Що спадає вам на думку, коли ви думаєте про
це?
4. «Проаналізуйте».
Учні описують складові елементів об'єкта крізь призму загального сприймання та розуміння, характеризують структуру, будову, частини, окремі деталі того, що описується.
— Скажіть, яким чином це зроблено? З яких частин складається? Вам не обов'язково це знати, ви можете це вигадати.
5. «Знайдіть застосування».
Діти описують, як це знадобиться у житті, кому, коли, в якому обсязі.
— Яким чином це може бути застосовано? Як це використовується? Для кого це важливо?
6. «Запропонуйте аргументи «за» або «проти».
Учні висловлюють власні судження щодо-теми: це
добре чи погано, правильно чи неправильно згідно з їх власними, особистими та колективними стандартами.
— Як ви ставитеся до цього? Поясніть, чому.
4. СТРАТЕГІЯ « МЕТОД
ПРЕС»
Етапи методу прес:
— Висловлюю свою думку: «Я вважаю…»
— Пояснюю причину такої точки зору: «Тому що…»
— Наводимо приклад додаткових аргументів на підтримку своєї позиції: «…Наприклад…»
— Узагальнюємо, формуємо висновки: «Отже…», «Таким чином…»
5. СТРАТЕГІЯ
«ПОРУШЕНА ПОСЛІДОВНІСТЬ» (РОБОТА В ГРУПАХ)
— Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.
— Учнів об’єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується у зошитах.
— Читання тексту і перевірка результатів.
— Обговорення.
6. МЕТОДИКА «МОЗКОВА АТАКА»
І. Актуалізація (обговорення перед читанням чи вивченням матеріалу)
Термін походить від англійського brainstorming, що дослівно означає «мозковий штурм». Цей метод виник у 30-ті роки XX століття як метод психологічної активізації колективної творчої діяльності. В його основі лежить думка, що процес генерації ідей необхідно відділити від процесу їх оцінювання. Основне завдання при використанні методу — збирання якомога більшої кількості ідей в результаті звільнення учасників обговорення від інерції мислення і стереотипів.
Цей метод використовується для відтворення попередньо вивченого з певної теми. Учням пропонують згадати все, що вони знають або думають з певної теми.
Обов'язковою умовою є запис усіх ідей, навіть протилежних, відсутність їх оцінювання у процесі обговорення, класифікація ідей по завершенні обговорення
«Мозковий штурм» або «Мозкова атака» можна проводити фронтально з усім класом, коли вчитель записує ідеї на дошці (перевага цього способу — заощадження часу на уроці), індивідуально, у парах і групах.
Групова «Мозкова атака» з теми.
- Згадати все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте, що
спаде вам на думку з теми; немає значення . чи правильне те, що згадали, чи
ні).
Виникають несхожі точки зору, які не обговорюються на цьому етапі.
- Записати всі думки на дошці, показати через проектор.
- Класифікувати інформацію.
ІІ. Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення).
1. Ознайомлення з позначками.
«V» - прочитане, підтверджує те, що ви знаєте, чи думаєте, що знаєте.
(прочитане, відрізняється від того, що ви знаєте, чи думаєте , що знаєте, що
знаєте, суперечить вашим уявленням;
«+» - прочитане несе нову інформацію;
«?» - ви натрапили на інформацію, яка вас бентежить, чи ви хочете знати
більше про це.
2. Читання тексту і позначки на полях.
ІІІ. Міркування (після обговорення та читання)
1.Індивідуально чи разом діти складають таблицю.
2.Обговорення інформації.
- Що підтвердилось, а що ні?
- Що нового дізнались?
- Що схвилювало, збентежило, зацікавило?
3. Діти можуть написати чи намалювати історії з теми та поділитися з іншими.
7. СТРАТЕГІЯ « ВЗАЄМНІ ЗАПИТАННЯ»
— Текст або матеріал для вивчення поділить на логічно завершені частини.
— Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:
• Одне одному в групі;
• Одне одному в парах;
• Одна пара (група) інший.
В ході ознайомлення дітей з ліричним жанром можна користуватися різноманітними прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати і говорити, допомагають формувати уявлення учнів про віршовану форму — риму, систематизувати читацький кругозір, швидко розучувати вірші.
8. Метод «Попереднє керівництво»
Учитель пропонує учням кілька суджень з теми уроку. Учні оцінюють істинність цих суджень. У процесі уроку, дізнаючись щось нове, вони звіряють власні припущення з отриманою інформацією.
9. Метод «Читання з позначками» (система «Допомога»)
У процесі читання учні оцінюють інформацію з точки зору новизни та відображають своє ставлення за допомогою відповідних позначок:
V — я знав це (відома інформація);
_ - це суперечить тому, що я знаю;
+ — я не знав цього (нова інформація);
? — у мене з'явилося запитання стосовно цієї інформації («я хочу про це запитати»).
Для учнів 1 – 2 класів можна використати одну або дві позначки (принаймні на початку роботи за даною стратегією).
10. Кубик Блума
Коли використовувати
Прийом розвитку критичного мислення учнів «кубик Блума» універсальний. Його можна використовувати на початку уроку у вступній частині, під час переходу до основної частини або наприкінці її для остаточного осмислення матеріалу учнями.
У вступній частині вчитель формулює і записує тему уроку. Тема «визначає» коло питань, на які учням треба відповідати, досліджуючи її. Це можуть бути запитання на актуалізацію знань і досвіду учнів (щоб підготуватись до сприйняття) або на дослідження нового. Вони і будуть поставлені перед учнями за допомогою кубика.
Кубик вчитель виготовляє попередньо таким чином, щоб він був достатнього розміру, щоб всім учням було видно, що написано на його гранях. Саме на них вчитель пише запитальні слова, спираючись на які учні формулюють запитання до теми.
Як використовувати
Коли учитель кидає кубик, грань, що випала, вказує якого типу запитання слід поставити. Учні орієнтуються на основі питального слова на грані кубика й ставлять запитання, яке з нього і повинно починатися. Наприклад, перелік запитань буде таким:
● Що таке..?
● Що означає..?
● Для чого потрібно..?
● З чого складається..?
● Чому? Що якщо..?
● Що це для тебе..? Як ти ставишся..?
Неважко помітити, що запитання відтворюють таксономію Б. Блума і забезпечують перехід учнів від рівня до рівня у дослідженні теми (її аспекта).
В основній частині уроку кубик використовується після першого знайомства з темою за підручником.
Які є варіанти використання
Можливі два варіанти використання «Кубика»:
1. Питання формулює сам учитель. Це більш легкий спосіб, який використовується на початковій стадії – коли необхідно показати учням приклади, способи роботи з кубиком. Очевидно, що вчитель має вислухати як мінімум 5-6 варіантів запитання одного рівня.
2. Питання формулюють самі учні. Цей варіант вимагає певної підготовки від дітей, оскільки придумати питання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певного досвіду.
Пам’ятайте: запитання важливіше за відповідь! У сучасному світі набагато легше знайти інформацію, ніж поставити запитання, що допоможуть розв’язати проблему!
Питання на гранях кубика можна варіювати за своїм бажанням. Важливо тільки, щоб вони торкались різних аспектів заданої теми.
Окрім того, замість стандартних запитань можна використовувати пізнавальні завдання, що починаються з дієслів:
1 – Назви (форму, розмір, колір, героїв і т.д.)
2 – Поясни (розкажи своїми словами, дай власне визначення,
уточни, про що йдеться і як це пов’язано з тим, що ти вже знаєш)
3 – Застосуй (наведи приклади використання або покажи
застосування)
4 – Проаналізуй (тобто, розкажи, з чого це складається, як
зроблено та ін., порівняй предмет або явище з подібними, вкажи спільне та
відмінне)
5 – Запропонуй (як можна поєднати це з іншим,як можна поміняти
щось і отримати нове: назву, якість, предмет та ін., що буде якщо)
6 – Оціни (тобто, вкажи всі «плюси» й «мінуси», розкажи, як ти
до цього ставишся).
11. РОМАШКА
ЗАПИТАНЬ (або ромашка Блума)
Коли використовувати
Мета цього методу, як і попереднього, – навчити учнів усвідомленого та цілеспрямованого формулюванню запитань різного типу.
Його доречно використати у вступній частині уроку, коли учні формулюють запитання до нової теми, оголошеної вчителем, а потім шукають на них відповіді, використовуючи матеріал підручника або інших джерел інформації.
В основній частині уроку ромашка використовується після першого знайомства з темою за підручником для осмислення нової інформації, її систематизації.
Як використовувати
Ромашку вчитель виготовляє (малює на дошці) попередньо таким чином, щоб вона була достатнього розміру, щоб всім учням було видно, що написано на її пелюстках. Саме на них вчитель пише запитальні слова, спираючись на які учні формулюють запитання до теми. Під час використання учні можуть «відривати» пелюстки, дарувати одне одному.
«Ромашка» складається з шести пелюсток,
кожна з яких містить певний тип запитання. Таким чином, шість пелюсток – шість
запитань:
1. Знаннєві (прості) запитання – запитання, відповідаючи на які,
потрібно назвати якісь факти, згадати і відтворити певну інформацію: “Що?”, “Коли?”,
“Де?”, “Як?”.
2. Уточнюючі запитання (на розуміння). Такі запитання зазвичай починаються зі слів: “Тобто ти кажеш, що …?”, “Якщо я правильно зрозумів, то …?”, “Я можу помилятися, але, по-моєму, ви сказали про …?”. Мета цих запитань – дати учневі можливості для зворотного зв’язку щодо того, що тільки що сказано вчителем (або написано у тексті). Іноді їх ставлять з метою перевірки сприйняття учнями інформації, яка є у повідомленні.
3. Практичні запитання. Цей тип запитання спрямований на встановлення взаємозв’язку між теорією і практикою: “Як можна застосувати …?”, Що можна зробити з …? “,” Де ви в звичайному житті можете спостерігати …? “,” Як би ви були на місці героя оповідання? “.
4. Інтерпретаційні (синтезуючі) запитання. Зазвичай починаються зі слова “чому?” і спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків. “Чому листя на деревах восени жовтіють?”. Якщо відповідь на це запитання відома, воно з інтерпретаційного “перетворюється” на знаннєве. Отже, цей тип питання спрацьовує «тоді, коли у відповіді присутній елемент самостійності».
5. Оціночні запитання. Ці запитання спрямовані на з’ясування критеріїв оцінки тих чи інших подій, явищ, фактів. “Чому щось добре, а що погано?”, “Чим один урок відрізняється від іншого?”, “Як ви ставитеся до вчинку головного героя?” і т.д.
6. Творчі запитання. Цей тип запитання найчастіше містить частку “б”, елементи умовності, припущення, прогнозу: “Що змінилося б …”, “Що буде, якщо …?”, “Як ви думаєте, як буде розвиватися сюжет в оповіданні після …? “.
Які є варіанти використання
Організація
роботи за цим методом передбачає, наприклад, наступне:
Крок 1. Вчитель готує «ромашку» з кількістю пелюсток згідно з
кількістю учнів/пар/груп, які будуть формулювати запитання.
Крок 2. Учням пропонується обрати одну з пелюсток і сформулювати запитання саме того типу, який вказано на пелюстці, до тексту/теми, з яким працюємо на уроці.
Крок 3. Складається список запитань, на які учні мають знайти відповіді, працюючи на уроці.
Наприклад, метод можна використати під час роботи з оповіданням В. Сухомлинського «Наїлися, встали і пішли». (Я у світі. О.В. Тагліна, Г.Ж. Іванова, 4 клас. Харків, «Ранок» 2015. – С.38)
На «пелюстках ромашки» варто підготувати запитальні
слова/вирази:
● «Хто…?» «Що…?»
● «Якщо я правильно зрозумів/ла, …?»
● «Як би ви були на місці героя оповідання, …?»
● «Чому…?»
● «Що б змінилося, якби…?»
● «Чи правильно …?»
12. СТРАТЕГІЯ « шість капелюшків»
Це психологічна рольова гра,
сенс якої полягає в тому, щоб розглянути одну і ту ж проблемну ситуацію з 6 незалежних
одна від одної точок зору. Основою цього підходу є концепція паралельного
мислення, що дозволяє сформувати найбільш повне уявлення про предмет дискусії.
Немає коментарів:
Дописати коментар